Сергій Тищенко анонсує високу ймовірність змін у кар'єрі українського творця молдовської сенсації ЛЧ.

Юрій Вернидуб змусив про себе говорити всю футбольну Європу. Раніше про Юрія Миколайовича, окрім України, знали переважно у Білорусі (завдяки успішній роботі) та Росії (завдяки громадянській позиції). Тепер українського тренера знає весь футбольний світ.

Хорватська преса божеволіла в очікуванні ймовірного матчу Динамо Загреб – Црвена Звєзда за право виступити у груповому турнірі ЛЧ. Балканське дербі принципове не тільки протистоянням на полі, але й має політичний присмак. Його можна порівняти хіба що з матчем Динамо Київ – Спартак Москва.

Вернидуб розбив усі очікування журналістів та фанатів у Сербії і Хорватії. Спочатку подолав Звєзду, а потім дісталося і Загребу. Мені пощастило побувати на Максимірі під час другого матчу. У Хорватії чекали реваншу. Нічого не вийшло – 0:0 і Шериф пройшов у груповий етап вперше у своїй історії. Динамівці нічого не змогли протиставити опоненту в атаці. Вони були просто безпорадні в конструктивних діях, хоча кількома місяцями раніше виносили Тоттенхем Жозе Моурінью з рахунком 3:0 в 1/8 Ліги Європи.

Як виявилося, це був тільки початок для Вернидуба. Далі пішли скальпи набагато іменитіших суперників – Шахтаря та Реала.

Донецька команда випромінювала амбіції перед стартом ЛЧ. У кваліфікації вдалося пройти непростий Монако. Взяли одного із найперспективніших тренерів Італії Роберто Де Дзербі. Витратили на новачків близько 50 млн євро. Але капітулювали перед злагодженою та організованою грою Шерифа у Молдові.

Наступний скальп був знятий із Реала на Сантьяго Бернабеу. Чемпіон Молдови терпів, чекав, але вірив у свою перемогу. Надійна оборона та чудова реалізація дозволили створити справжню сенсацію на рівні ЛЧ. У двох стартових турах Шериф фактично гарантував собі євровесну, зробивши при цьому серйозну заявку на плей-офф ЛЧ.

Якщо такого феєричного старту ніхто не чекав, команда не відчувала ніякого тиску та грала успішно, то далі виникли проблеми. Одна перемога фактично виводила Шериф у 1/8 Ліги чемпіонів, проте футболісти не зуміли побороти цей тягар відповідальності. Програли тричі поспіль, пропускаючи у кожному матчі по три голи.

Вернидуб програв утретє поспіль, Реал у плей-офф ЛЧ, страхітливий привид Еріксена над Тирасполем Вернидуб програв утретє поспіль, Реал у плей-офф ЛЧ, страхітливий привид Еріксена над Тирасполем

Як би там не було, але Шериф про себе заявив. Став сенсацією. Зрозуміло, що після успіху в ЛЧ гравці із Тирасполя користуватимуться попитом. Втримати їх буде непросто. Вони можуть заробляти у 4-5 разів більше. Плюс – життя у невизнаній республіці теж особливе. Іноземцям, при можливості, краще змінити обстановку на більш комфортну для їхніх сімей.

Шерифу буде важко жити надією на матчі Ліги Європи, які відбудуться аж у лютому. Це занадто багато часу. До того ж зимові збори змусять працювати над своєю формою із самого початку. Я не вірю, що Шериф матиме ще якісь перспективи у цьогорічних єврокубках. Команда пройшла свій пік.

Що робити Вернидубу в такій ситуації? Його контракт із клубом чинний до кінця сезону. Підписувати новий та намагатися у наступному сезоні знову проявити себе? Чи скористатися моментом і переходити в клуб вищого рівня?

Я думаю, що пробитися в ЛЧ вдруге Шерифу буде дуже важко. Їх вже зараз почали сприймати по-іншому. Команда кадрово зміниться. Хтось себе вичерпав, хтось захоче піти. Потрібно формувати новий колектив. Вернидуб мав такий досвід у Зорі, коли щороку будував нові команди. У Лігу Європи чи, в крайньому випадку, Лігу конференцій він Шериф точно спроможний вивести.

Але питання в тому, чи не заслуговує український спеціаліст більшого? Вернидуб довів свою профпридатність на найвищому рівні. Чому б не ризикнути?

Я розумію, що Юрій Миколайович – вже не хлопчик, змінюватися йому важко. Англійську мову він продовжує освоювати. З іншого боку, у Шерифі російськомовних гравців не так багато, проте команда грає, команда повністю тренерська. Тож із комунікацією проблем не повинно виникнути.

На мою думку, найкращим варіантом після Шерифа буде робота в Угорщині – із Ференцварошем. "Фраді" після Реброва відверто підсіли. Не змогли пройти кваліфікацію ЛЧ, у п'яти турах ЛЄ не набрали жодного очка. У чемпіонаті втратили статус домінатора. Поки лідирують, але про чемпіонство говорити не випадає. Крісло під тренером Петером Штегером (на фото) вже відверто хитається. Після успіхів Реброва вболівальники хочуть від команди більшого.

Ференцварош – контратакувальна команда. Ребров зробив її дуже раціональною та прагматичною, яка відштовхується від надійності біля власних воріт. Це та філософія, яку сповідує Вернидуб. Нічого кардинально змінювати не доведеться.

"Фраді" заточені під гру другим номером. У захисті досвідчені гравці силового плану. Атака формується через швидкі фланги. Вернидубу потрібно лише нагадати та поновити все те, що працювало з Ребровим.

Новий український тренер для чемпіона Угорщини – це шанс знову зіграти в ЛЧ. Мова не тільки про престиж, але й фінансові дивіденди. Селекція, вміння розкривати гравців та досягати результату. Штегер із цим зовсім не справляється.

Ференцварош розійшовся з Ребровим через фінансові питання. Клуб і тренер не змогли підписати новий контракт, мали розбіжності щодо комплектування команди. Вернидуб – простіша людина. Він не вимагає для себе захмарних умов, не має штабу закордонних помічників. Домовитися буде легше. Та й якихось великих кадрових змін команда не потребує.

У Будапешті є Олександр Зубков. Цей футболіст здатний допомогти тренеру в плані комунікації з командою та адаптації. Плюс – Вернидуб може попрацювати по українському ринку, який чудово знає. Може взяти гравців із Шерифа. Думаю, ціни для Ференцвароша будуть по кишені. Тут готові надати хороші особисті умови. Жити у Будапешті – це теж величезний плюс.

Для мене Вернидуб – людина принципів. Він навряд чи покине Шериф посередині сезону. Тим паче, у лютому чекає Ліга Європи. Власне і "Фраді" можуть почекати до літа. Чемпіонат здатні виграти завдяки класу, який вищий, ніж у суперників. Єврокубків вже немає. А влітку, коли у Вернидуба завершиться контракт із Шерифом, зможуть запросити українського тренера.

Я дуже хочу, щоб Вернидуб пішов на підвищення. Він, як ніхто інший, заслужив. Довів та показав, що нічого неможливого немає, якщо у це вірити та чесно працювати. Питання фінансів теж не повинне постати. За повідомленнями ЗМІ, Ребров отримував в Угорщині від 55 до 150 тисяч євро на місяць. Плюс – бонуси за досягнення. Думаю, у цих сумах можна знайти компроміс, який влаштує і клуб, і Вернидуба.

"Коли Шериф забив Реалу, я з переляку аж матюкнувся": Юрій Вернидуб очима свого сина – зворушливе інтерв’ю

Sergiy_Tyschenko Сергій Тищенко