- Романе, в який момент відчули, що пора вішати бутси на цвях?
- Десь у середині першого кола української прем'єр-ліги. Все-таки вимоги у нашого тренера Віталія Кварцяного серйозні, мені стало важко витримувати навантаження. Плюс керівництво клубу запропонувало роботу директором клубної дитячої школи.

- Може, варто було ще трохи пограти? Коли закінчувався контракт з "Волинню"?
- Угода минала в березні 2012-го року. Але ми про все домовилися. А щодо "пограти" ... Потрібно бути реалістом. Скажіть, які команди на пострадянському просторі хочуть бачити у своєму складі 37-річних футболістів?

- З одіозним наставником "Волині" Кварцяним у вас, судячи з усього, були непрості стосунки?
- Якщо чесно, я не особливо звертаю увагу на емоційні висловлювання Кварцяного. Він правдоруб, говорить те, що думає. Іноді після гри в гарячці, на емоціях може таке сказати! Все це виключно робочі моменти - нічого особистого.

- У вашому житті був період, коли футбол відійшов на другий план. Сьогодні, напевно, про це не хочеться згадувати?
- Коли я підписав контракт з "Дніпром", колишня дружина не захотіла переїжджати до Дніпропетровська. З її боку були дитячі відмовки, мовляв, нашому синові не зможемо знайти в Дніпропетровську нормальний садок і школу. Насправді ж у неї вже, мабуть, були якісь інші наміри. Поки я грав за "Дніпро", вона півтора року зустрічалася з іншою людиною, їздила з ним відпочивати. Наді мною відкрито сміялися друзі. Я до останнього в це не вірив, поки не дізнався правду

Звичайно ж, я звинувачую і себе - у мене тоді був непростий життєвий період, я ходив по казино. Але не розумію, як у такій ситуації можна поливати мене брудом, коли у самій за душею такі грішки?

- Ваша перша дружина зараз заміжня з Алієвим, з яким вони виховують вашого старшого сина. Часто з ним бачитеся?
- Моя колишня дружина налаштувала його проти мене. Вона вбила у сина всі почуття до свого батька. Більше того, домоглася того, щоб мене позбавили батьківських прав.

- Поговорити з сином не пробували?
- Вони ховають його від мене. Як тільки дізнаюсь мобільний сина, тут же змінюють номер. Колишня дружина замість об'єктивного погляду на ситуацію поливає мене брудом. Алієву ж, незважаючи на всі його красномовні слова, моя дитина не потрібна. Коли Алієв грав у Москві, син весь рік жив у Києві під наглядом няні і охоронця - рідна мати не могла його забрати в столицю Росії. Я взагалі не розумію, як можна довірити дитину чужим людям? І після цього всього я? - Батько-негідник ..