Багаторічний наставник "Динамо" (Київ), на чолі якого двічі вигравав
Кубок володарів кубків. Тричі був наставником збірної СРСР, з якою став
віце-чемпіоном Європи 1988. Тренер збірної України у 2000-2001 роках.
Майстер спорту СРСР. Нагороджений радянськими орденами "Знак Пошани" і
Трудового Червоного Прапора. Заслужений тренер СРСР та України. Герой
України. Ось список далеко не всіх заслуг та нагород Великої людини, яка
вклала велику працюв у популяризацію України на світовій арені.
Валерій Лобановський потрапив у "Динамо" в 1955 році, коли в команду
набирали корінних киян. Після певного періоду гри за дублерів, 29 травня
1959 дебютував у чемпіонаті Радянського Союзу, в матчі з московським
ЦСКА.
Як гравець був своєрідний та примхливий, витривалий та тренований.
Партнери відзначали нестандартне мислення Валерія на футбольному полі,
вміння застосовувати дриблінг, що було незвичним для таких високих (187
см) футболістів. Часті й стрімкі проходи по лівому флангу завершувалися
точною передачею товаришу по команді. Але при цьому, за визнанням
Віктора Каневського, Лобановський був категоричним противником
фізпідготовки, тренувальної роботи без м'яча.
Лобановський також вміло виконував удар "сухий лист", коли м'яч влітав у
ворота безпосередньо з кутового удару. На тренуваннях відпрацьовував
постріли такого типу, використовуючи фізичний ефект Магнуса і власні
математичні підрахунки.
Після завершення кар'єри у 1968 року подався у
тренерську діяльність. Очолював дніпропетровське "Дніпро", київське
"Динамо", збірні СРСР, ОАЕ та Кувейту. Проте у січні 1997 році
Лобановський повернувся до київського "Динамо". Клуб в тому сезоні був
усунений від участі в європейських кубках через корупційний скандал,
однак зберігав лідируючі позиції в українській лізі. Зусиллями
Лобановського клуб повернувся в еліту європейського футболу. Склавши
нову сильну команду, Лобановський почав завдавати видовищні поразки
європейським грандам, а в 1999 досяг з "Динамо" півфіналу Ліги
чемпіонів, де клуб поступився мюнхенській "Баварії" з загальним рахунком
3:4. У період з 2000 по 2002 Лобановський був за сумісництвом тренером
збірної України. Лобановський зумів вивести українців в плей-офф
відбіркового кола на ЧС-2002, але там збірна України поступилася
майбутньому срібному призеру - збірній Німеччини.
7 травня 2002 у Лобановського на матчі у Запоріжжі стався інсульт, а
через 5 днів він помер. На похорон приїхали вболівальники багатьох
клубів, у тому числі і головного суперника - "Спартака" з Москви. 15
травня 2002 фінал Ліги чемпіонів розпочався з хвилини мовчання в пам'ять
про великого гравця та тренера.
Після такої важкої втрати "Динамо" влітку 2002 року вперше з 1992-го не
виграло чемпіонат України, поступившись "Шахтарю" на 1 пункт.
