"Усик заслужив на звання Героя України": метр Зав’ялов – про звитяги українського боксу, вирішальний нокдаун і кінець кар’єри Ф’юрі

Інтерв'ю "Спорт 24" із легендарним боксером, тренером та функціонером Михайлом Зав'яловим.

Блискучі виступи в рингу Олександра Усика і Дениса Берінчика щонайменше на тиждень дали позитивний заряд енергії любителям спорту. Олександр став найсильнішим боксером за усіма версіями в надважкій вазі, а Денис вперше приміряв пояс чемпіона WBO в легкій вазі. Він уже чотирнадцятий український володар титулу серед професіоналів.

Така велика кількість перемог за 32 роки з дня народження Ліги професіонального боксу – неймовірний успіх. Її створював Заслужений тренер України Михайло Зав’ялов, який 20 років очолював збірну України. Звісно, він уважно слідкував за перебігом подій на боксерських майданчиках у Саудівській Аравії і США. Про враження від поєдинків українських боксерів ветеран тренерського цеху розповів Sport24.ua.

– Михайле Михайловичу, успіхи Усика й Берінчика – це і ваші перемоги. Національна ліга професіонального боксу продовжує поставляти чемпіонів.

– Ви б знали, як це все створювалося! Любительский бокс і професіональний – це різні світи. 1992 року, коли я організував Лігу, потрібно було братися за все: вступати в міжнародні боксерські організації, домовлятися, влаштовувати поєдинки. Крок за кроком, поступово все закрутилося. Почали проводити поєдинки в Україні, збирати Палац спорту. З’явилися перші чемпіони, підтягнулися промоутери, які блискуче виконують свою роботу, відмінні тренери, менеджери. Наразі в професіональному боксі все добре налагоджено.

– Чотирнадцять чемпіонів світу – це чимало. Який з цих поясів для вас став найменш очікуваним?

– Ще Андрій Синєпупов мав стати чемпіоном. Нас тоді обманули. Казали, що бій буде чемпіонський, ми влаштували шоу в Дніпропетровську, він переміг, а виявилося, що поєдинок мав дещо інший статус – Інтерконтинентальний. Прикро було, але що вже поробиш. Втім, Андрій не загубився після боксерської кар’єри. Став чудовим тренером, виховав чимало відомих боксерів.

А найнеочікуванішим успіхом стала, мабуть, перемога Дениса Берінчика. Його суперник, Еммануель Наваррете, перед боєм ходив у беззаперечних фаворитах. Мексиканець – класний боксер, досвідчений. Молодший за Дениса, але встиг стати чемпіоном світу за версією WBO. Але Денис довів, що він недаремно вперто йшов до своєї мети. Йому випав шанс стати чемпіоном світу, і він його використав. Дуже радий за нього, адже він був срібним призером чемпіонату світу, другим – на Олімпіаді, повигравав чимало інтерконтинентальних поєдинків. Ті бої також були важкі, і він їх класно проводив. Не було головного – поєдинку за звання чемпіона світу.

– На ваш погляд, що зіграло вирішальну роль в бою з Наваррете?

– У нього було колосальне налаштування. Уявіть, 10 років на професіональному рингу, наче й готовий до чемпіонського бою, а його немає. Денис, звичайно, розумів: якщо зараз не переможе, не стане чемпіоном світу, то більше такої нагоди у нього не буде.

Мексиканець – дуже непростий боєць, цікавий. Б’є з різних дистанцій і може вирвати перемогу в будь-якій ситуації. Але не цього разу. Енергія Берінчика виходила навіть за межі рингу. Відзначу, звичайно, його колосальну силу волі. І, звичайно, команда тренерів і менеджерів добре попрацювала. Нашого боксера відмінно підготували. А в перемозі все складається. Тут дрібниць немає. На виході маємо результат – жодної поразки на професіональному рівні.

Тут, скажу, і зірки зійшлися. Доля така, що погодилися з ним битися. Мексиканці, мабуть, були впевнені в перемозі. А Денис всі їхні сподівання зруйнував і став чемпіоном світу. Так, це важко, і він зробив неймовірне.

– Олександр Усик теж, можна сказати, зробив неймовірне.

– Якщо вважати, що він став першим за багато років абсолютним чемпіоном світу у надважкій вазі – то так. Хоча у нього дещо інша ситуація. Він пройшов переможний шлях у важкій вазі – став там абсолютним чемпіоном. Він також не програв жодного бою, але завжди перебував на вершині. Перед поєдинком з Ф’юрі, звичайно, побоювання були.

– Ф’юрі дуже незручний суперник, але не такий технічний, як Усик.

– Погоджуся, але антропометрія в боксі грає велику роль. Ф’юрі вищий, має довші руки. І в пам’яті залишається його поєдинок з Володимиром Кличком. Після того бою я сказав, що Саша може перемогти будь-якого боксера – Джошуа, Вайлдера, але не Ф’юрі. Тут також свою роль зіграло відмінне налаштування нашого боксера. Він з перших секунд пішов уперед, віддав усього себе. Про його боксерську школу можна не говорити – вона відмінна. І дев’ятий раунд назвав переможця.

– Суддя в ринзі трохи пограв на нервах, чи не так?

– Не дав добити Ф’юрі, так, нічого не вдієш. Але той раунд був настільки яскравим, що в суддів не піднялася рука зафіксувати навіть нічийний результат. Усе закономірно. Навіть не згадаю, коли переживав такі емоції. До сліз було приємно. Бій Усика – це щось. Єднання усього і всіх.

– Після першої половини поєдинку вигравав Ф’юрі – чотири раунди проти двох. Не було думки, що Олександру вже час включати п’яту передачу, інакше можна поступитися?

– Повністю згоден. Думка була, але була й віра. Усик завжди чудового готовий фізично. Він навіть в останніх раундах може додавати. У нього завжди чудова підготовка й нестримна жага до перемоги.

– Ринг-анонсер Баффер довго оголошував переможця. Один суддя віддав перемогу Усику, інший – Ф’юрі. У цей момент, мабуть, не дихали всі, хто дивився бій. Ви як почувалися?

– Після бою був упевнений в перемозі Усика. Бо в професіональному боксі нокдаун має дуже важливе й, як у нашому поєдинку, вирішальне значення. Осад залишився лише після дев’ятого раунду, коли не дали добити Ф’юрі. Так не можна робити.

– На вашу думку, чи варто британському боксеру квапитися з реваншем?

– Я чомусь в реванш не вірю. Можу помилятися, але мені здається, що Ф’юрі завершить з боксом.

– Усик трохи старший за Тайсона.

– І Саша може закінчити. Все, що можна, він у боксі вже зробив. Починаючи з любителів – де став чемпіоном світу і переміг на Олімпійських іграх. У професіональному боксі став абсолютним чемпіоном у важкій вазі, у надважкій. Йому вже немає чого вигравати.

Я б узагалі на місці нашого президента Володимира Зеленського надав би Усику звання Героя України. Він заслужив. Багато допомагає Збройним силам України, а те, який патріотичний порив був під час бою з Ф’юрі й після нього, величезне піднесення нації – це варте найвищої відзнаки. Саша все робить заради України.

Він посідає почесне місце в Музеї слави українського боксу. Буде там свій куточок і в Дениса Берінчика. Після повернення зі США на нього чекає сюрприз. На нього й Сергія Богачука, який в ніч на 31 березня завоював тимчасовий титул за версією WBC у першій середній вазі. Два у нас чемпіони нових. Такі справи.

– Весна взагалі врожайною була в українському боксі.

– Ломаченко, Богачук, Берінчик, Усик. Блискучий результат. Кажуть, що Бразилія – це футбольна країна. Про Україну те саме можна сказати в боксі. Що в минулому столітті, що зараз.

Коли розвалився СРСР, тодішній голова Комітету з фізичної культури і спорту України Михайло Бака викликав мене й питає, мовляв, чи добре буде, якщо ми виступатимемо окремою командою. Я йому тоді відповів, що для спорту це буде просто чудово. Бо в усіх видах спорту, зокрема й у боксі, ми все життя боролися з Москвою, Росією за кожного, щоб потрапити на чемпіонат Європи, світу або Олімпійські ігри.

Згодом знаєте, що було. На Олімпіаді в Лондоні – дві золотих, срібна та дві бронзові медалі й друге загальнокомандне місце. За кількістю нагород поступилися лише господарям з Великобританії.

Ми – країна сильних людей, країна видатних боксерів. У нас вже є дуже перспективна молодь, бо є з кого брати приклад.

Геннадій Чеховський, спеціально для Спорт 24