Петраков здивував заявкою збірної України на матч життя – велика різниця з Шевченком, 2 ключові ходи

Олександр Петраков оголосив сміливу заявку збірної на вирішальний матч за ЧС-2022 Боснія і Герцеговина – Україна

Олександр Петраков знову показав, що не боїться сміливих рішень. Головний тренер збірної України, чи як вважають в УАФ виконувач обов'язків, показує різницю у підходах зі своїм попередником Андрієм Шевченком.

ЧС-2022
10 тур
Боснія і Герцеговина
21:45
Україна
21:45 16:11:2021
 

Петраков не став чудотворцем. Один з найгучніших успіхів незалежного українського футболу, виграш молодіжного ЧС-2019, перенести автоматом з юнацького на дорослий рівень не вдалося. Нічиї з Казахстаном і Боснією можуть коштувати виходу на Чемпіонат світу в Катарі. І вони стали не лише наслідками індивідуальних помилок, а й частково тренерськими фіаско. Водночас Петраков і не став кимсь, кого потрібно хейтити аж з такою силою на всіх кутках. Того ж Шевченка довго захищали і давали час, а рівень критичності оцінок узагалі не можна порівняти. На іншому полюсі в активі нинішнього тренера крута домашня гра з Францією та бойова, ефектна перемога на виїзді над Фінляндією. Оцінка за підсумками двох зборів? Не 5 балів, але й далеко не 2.

ЧС-2022: Збірна України оприлюднила заявку на вирішальний матч відбору – Маліновський, Гармаш і Коваленко в обоймі

Чи був у цій ситуації ідеальний тренер-рятівник? Та ні. Подивіться, що твориться з нашими грандами на груповому етапі Ліги чемпіонів? Що тобі 50 мільйонів євро на трансфери, що тобі економія і ставка на своїх все ще досить молодих вихованців, результат один і той же – повна неспроможність забити хоча б 1 гол на дві команди, 2 пропущені голи в середньому за 90 хвилин гри.

А наш найкращий гравець збірної взагалі виходить тільки на кубкові матчі свого Вест Хема, і це ще добре, бо в минулому сезоні Ярмоленко не мав і такого ігрового часу, як зараз. Натомість один з лідерів центра поля то травмується, то не вилазить з-за спин Канселу й Аке в Манчестер Сіті, позаяк Зінченко для Гвардіоли не більше ніж лівий захисник. Чи означає весь цей контекст, що Петраков ні в чому не винен і все робив прекрасно? Теж ні.

При всіх наших бідах навіть актуальний склад збірної України не тільки значно дорожчий, а й якісніший і за фінів, і за боснійців, що вже казати про більш ніж скромних казахів. Умовно кажучи, 3 суперники з нашої групи – це груповий етап Ліги Європи, а не чемпіонів, тому пропускати їх вперед ми не маємо права. Цих же українських динамівців Луческу якось вистачає, аби другий рік поспіль вигравати конкуренцію в Шахтаря, який ставить в основному на дорожезних легіонерів.

Дивні заміни з поясненням "я так відчував": раз зі Сіканом у Казахстані спрацювало, але це ж не лотерея, а боснійці – суперник трохи вищого польоту. Повна відмова від послуг Караваєва, який і на старті цієї кваліфікації, і на Євро-2020 був далеко не найгіршим нашим бійцем. Ситуація з Маліновським, де проблеми з банальною комунікацією і недосказаністю породили конфлікт, на якому хайпували всі кому не лінь. Публічне смакування помилок гравців збірної на фоні відсутності особливої самокритики.

Але все це ви вже чули по сто разів. Варто порозмовляти інколи і про позитив, тим паче напередодні кульмінації групового етапу відбору ЧС-2022, коли все ще є шанси і солодке передчуття можливого успіху, в який віриш завжди і наперекір усім обставинам. Адже є речі, за які Петракова реально хочеться відзначити. Скажімо, Шевченко наважився спробувати схему з 3 захисниками, це було цікаво і перспективно (матч зі Швецією українці вимушено зіграли саме так і перемогли ж), але не довів справу до кінця, спасував після перших же невдач.

Всілякі експерти з різних кутків нашіптували, що така тактика проти закритих команд не працює, наші гравці якісь настільки вже унікальні, що єдині у світі не пристосовані до такої гри, відтак наявність тріо центрбеків є головною причиною невдач. Нинішній наставник збірної тримає удар – від ідей, в які вірить, не відмовився навіть після нічиєї з Казахстаном. З чим-чим, а з моментами та очікуваними голами в нас проблем не було!

Можна не любити його бачення футболу, можна вважати якісь речі кроком у минуле чи відмовою від розвитку напрацювань попередника, можна хапатись за серце від енергозатратного стилю команди, через який нам регулярно прилітає в кінцівках матчів. Та фактом є і те, що Петраков за значно менші гроші в контракті показує наразі не гірший результат, ніж ранній чи пізній Шевченко. При цьому сміливіше вводить в команду нові обличчя і має набагато менше часу на підготовку – тут ніхто з клубів не йде назустріч у всьому, ніхто не переносить тури чемпіонату.

Дуже хочеться вірити, що ситуація з Маліновським у підсумку покаже, що і тренер, і гравець ставлять не своє его, а команду понад усе. Перший крок до примирення зроблено. Хтось і тут дорікне, що Петраков проявив слабкість, мовляв, він ж не бачив цього гравця у своїй команді, але прогнувся під чиїмсь тиском. Та давайте поглянемо на це з іншої перспективи. Команді потрібен позитив, новий імпульс і, звісно, всі найсильніші футболісти країни. Головний тренер, навпаки, може показати цим рішенням свою силу. Дивіться, я командний гравець – всі, хто заслуговує грати, отримають виклик, моє особисте не настільки важливе, як загальнонаціональний інтерес.

Зрештою, він доволі послідовний. Випробував широку обойму гравців, дехто його розчарував. Окремих виконавців зовсім відсіяв, когось перевів у резервний список, у когось продовжує вперто вірити. Однак Петраков не бере приклад з попередника і не ставить гравців тільки тому, що вони з Динамо чи Шахтаря. Виходиш, показуєш себе, демонструєш гарну форму? Будь ласка, ось тобі шанс. Втрачаєш практику – не ображайся. Показовий приклад з Корнієнком. Віктор почав грати в УПЛ, навіть забив та асистував за Шахтар. Утім, у жовтні втратив позиції, відіграв лише 15 хвилин і відразу ж випав з основної заявки Петракова.

Різник з Ворскли опинився серед трьох викликаних голкіперів. А статусніші Трубін та Лунін – лише в резервному списку. Почало щось виходити у Віктора Коваленка в італійській Серії А, викликав і його. А не як раніше – не граєш, рідко виходиш навіть на 10-15 хвилин, то хоча б у збірній на якійсь заміні пограєш. Зараз не скажеш, що хтось потрапляє у склад збірної за дивних обставин. Когось дивує повернення Гармаша. Так ось вам факт: "фальшива дев'ятка" Динамо забиває в УПЛ 2021/22 кожні 88 хвилин. До цього додайте ще парочку зароблених пенальті. Чи достатнього цього для подолання боснійського бар'єру, побачимо. Але на рівні елітного дивізіону чемпіонату України це другий найкращий показник після Лассіна Траоре. Звісно, Денису в окремих моментах допомагав і фарт.

Гармаш on fire! Підписав вирок форвардам Динамо і рветься у збірну України, але які його перспективи?

Однак загалом вплив 31-річного універсала на атакувальні результати Динамо у поточному сезоні можна порівнювати хіба з беззаперечними лідерами на рівні Прем'єр-ліги – Буяльським і Циганковим. Це не людина на весь матч, не зі стилем Петракова точно, але в ролі джокера, додаткового варіанта з досвідом і класом, то чому б і ні? Тим паче, що саме якісної лави запасних нам у попередній спарці й забракло. Навіть Баварію Денис покусував на виїзді, а з Бенфікою не вистачило зовсім трохи, аби уникнути того фатального офсайду і вирвати таку цінну перемогу.

Під час нинішнього групового турніру ЛЧ проти Гармаша порушували правила аж 9 разів. У групі з Барселоною, Баварією і португальським чемпіоном, на хвилиночку. Лише один футболіст Спортінга заробив на собі більше фолів! Десь поруч Буяльський, якого 8 разів зупиняли недозволеними прийомами. А це між іншим рівень визнаного дриблера Неймара, в якого стільки ж зароблених для команди стандартів на фолах. Ну, і як не згадати, що на Балканах український півзахисник/форвард забив один зі своїх двох голів за національну команду (у ворота Чорногорії).

Чи викликав би такого Гармаша, який раптово переживає другу молодість, Шевченко? Питання риторичне. Те саме, що і ситуація з Буяльським. Віталій лише з нинішнім тренером дебютував у стартовому складі національної збірної. У 28! Денис не грав там 4 роки. Петраков ризикує, звісно. Адже і Гармаш, і Буяльський, вочевидь, виконуватимуть у збірній дещо інші ролі, ніж у клубі. Однак 64-річний тренер, схоже, готовий до різних небанальних рішень. Готовий забувати старі образи. Готовий ширше дивитися на можливості українського футболу, частіше відвідувати матчі внутрішньої першості. Хтозна, можливо, саме Гармаш чи Маліновський стануть героями відбору ЧС-2022. У них є всі папери для подвигу. Це була б дуже красива історія.

Тарас Котів