- Як самопочуття? Спасибі, більш-менш нормально, - лунає в трубці знайомий голос Кварцяного, правда дуже тихий і слабкий. Відчувається, що навіть проста розмова йому дається насилу.

- Налякали ви нас всіх дуже, Віталію Володимировичу...

- Ну, що робити. Життя - така штука, ніколи не знаєш, що з тобою може трапитися завтра. Як кажуть, знав би прикуп - жив би в Сочі.

- Як скоро можна чекати вашого повернення на тренерську лаву?

- Скоро дізнаєтесь. Інформаційний відділ клубу зараз проконсультується з лікарями і дасть офіційну інформацію для громадськості. Буквально день-два почекайте, і все будете знати.

- Ви справді плануєте їхати в Польщу на реабілітацію?

- Поки я нікуди не їду, місцеві лікарі не відпускають. У лікарні, де мені робили операцію, я ще маю пройти певні процедури. (Після паузи). Все, дорогий, вибач, не можу зараз говорити. Давайте як-небудь наступного разу.