Мадридський Реал із рахунком 3:1 здолав англійський Ліверпуль у фіналі Ліги чемпіонів у Києві. "Футбол 24" аналізує причини, через які цей вечір у столиці України не міг скластися інакше.

1. Салахозалежність

Впродовж усього сезону всі ті, хто любить футбол за майстерність нападників, не могли натішитися діями атакувального тріо Ліверпуля у складі Салаха, Фірміно та Мане. Однак, реальний рівень гравців проявляється у великих матчах, таких, як фінал Ліги чемпіонів. "Червоні" почали жваво: заволоділи територією, а фараон Мохамед намагався довести, що гідний усіх цьогорічних компліментів на свою адресу.

Реал – Ліверпуль: Клопп і Зідан закономірні, трагедія Каріуса і Салаха, найкращий гол року, вічні рекорди і сенсаційне зізнання Роналду

Щоправда, суперечливе зіткнення із Серхіо Рамосом, сльози розпачу та швидка заміна єгиптянина сплутали всі карти. І тут з'явилась чудова нагода оцінити істинний рівень його партнерів по атаці. Кажучи відверто, вони розчарували. Якщо в першому таймі, коли Салах ще був на полі Ліверпуль 9 разів пробив по воротах, то в другому – лише тричі. Так, Мане хоча б забив, але ні він, ні Фірміно не виглядали на форвардів світового рівня.

Більше того, після заміни Салаха зник увесь Ліверпуль. Потрапивши в тенета салахозалежності, перебудуватися "червоні" не зуміли. Вони стали тією ж блідою командою, що програла Севільї у фіналі Ліги Європи 2 роки тому. Мінімум креативу попереду, відсутність лідера на полі та, як наслідок, "сідання" в захист, який рано чи пізно мав дати збій.

2. Казус Каріуса

Тиску відповідальності першим не витримав голкіпер. Лоріс Каріус, поспішаючи ввести м'яч у гру, просто подарував гол Бензема. Попри постійну критику, Каріму продовжує довіряти тренер, а він за це віддячує важливими м'ячами – Баварії на півфінальнії стадії, а тепер і Ліверпулю у фіналі. Клопп теж довіряв Каріусу. Лоріс не став основним кіпером відразу після переходу з Майнца, але, втомившись від невпевненої гри Міньйоле, після Різдва німецький тренер вирішив довіритися співвітчизнику.

Важко назвати гру Лоріса Каріуса в останні 5 місяців надійною. Ні, він не був гіршим за Сімоне Міньйоле. Але й кращим не став. Той же рівень – можливо, трохи вище середнього. Ті ж схильності пропустити "метелика" у найнедоречніший момент. Гол Бейла бісіклетою був із категорії тих, що не беруться. Та удар валлійця по центру воріт, хай і потужний, Каріус пропустити права не мав, але...

Німець вважає, що його помилки вартували Ліверпулю титулу. Та насправді у мерсисайдів комплексна проблема. Ні Міньйоле, ні Каріус не відповідають тим завданням, які стоять перед "червоними". Але Юрген Клопп вперто продовжує (продовжував?) їм довіряти, надаючи нові й нові шанси своїм посереднім воротарям.

3. Консерватизм Клоппа

Ця обставина підводить до третього пункту в переліку невідворотних причин поразки Ліверпуля. Усі вже знають, що Клопп програв 6 із семи фіналів, до яких виходив зі своїми клубами. При цьому, єдиний тріумф датується ще 2012 роком. Чи відчули ті, хто уважно слідкує за керманичем Ліверпуля, щоб він щось змінив у своїй філософії? Здається, що ні. Юрген Клопп став справжнім німецьким консерватором у дусі канцлера Анґели Меркель. Його прогресивні ідеї, привнесені у футбол одного разу, обмежуються консервативним небажанням щось змінювати тепер.

Це стосується і воротарської позиції у клубі, і більш глобальних речей – тактичних ходів у вирішальних матчах. Можна респектувати Клоппу за те, що Ліверпуль вийшов грати проти "вершкових" у свій футбол, не збирався закриватися, окопуватися в захисті, чекаючи нагоди втекти в контратаку наприкінці матчу чи, не дай Боже, серії пенальті.

Та який був план B? Ліверпуль втратив Салаха, потім перевагу, пропустив недолугий м'яч. Так, Мане зрівняв рахунок, але цей епізод стався не завдяки, а всупереч логіці тактики Клоппа. Коли "червоні" втратили свого лідера, то виявилось, що претендент на трон голий. Тактична негнучкість могла коштувати Ліверпулю титулу. Банально: конкретні гравці (вірніше, гравець) робили схему гри від німецького стратега раціональною, а не наявність схеми самої по собі була вбивчою.

4. ДНК Реала

На Сантьяго Бернабеу ніколи не приховували, що поруч із кубком Ліги чемпіонів решта трофеїв тьмяніють. Ла Ліга, Кубок Короля, Суперкубок Іспанії – це все дуже добре, кажуть "вершкові", але для нас перша страва на переможному столі – це тріумф у Лізі чемпіонів. Саме тому такими болючими для мадридців були 32 роки без перемоги в Кубку чемпіонів.

Та гол Предрага Міятовіча у ворота Ювентуса на Амстердам Арені в травні 98-го змінив Реал назавжди. "Вершкові" повернулися на європейський трон і не бажають надовго його покидати. Сім тріумфів у Лізі чемпіонів за 20 років – це надзвичайно багато, враховуючи наскільки конкурентноздатним став футбол за останні два-три десятиліття.

Реал може провалитися в іспанській першості, спустивши рукави грати в національному кубку, але ніколи не здається в Лізі чемпіонів. Катастрофічний сезон у внутрішніх змаганнях може зробити тренера "вершкових" легендарним, якщо він вкотре здобуде для інчас кубок ЛЧ.

Хтось скаже, що Ліверпуль міг протиставити цьому факту свою історію, власні звитяги та свої страждання без трофеїв. Та той мерсисайдський домінатор 70-80-х був унікальним явищем британського футболу. Сьогодні ж британського в АПЛ залишилося рівно стільки, скільки англійців серед босів клубів ліги.

5. Зідан

Можна довго сперечатися щодо тренерських талантів Зінедіна Зідана. Для когось він щасливець долі, який опинився в правильному місці та в правильний час. Для когось – виняток із правила, за яким зірковий футболіст не може стати сильним тренером. Щоб не сперечатися щодо цих полярних думок можна взяти до уваги сухі цифри.

За 29 місяців на посаді головного тренера Реала Зідан тричі тріумфував у Лізі чемпіонів. Хіба може бути щось краще для Флорентіно Переса та вболівальників "вершкових"? Француз є абсолютно органічним на Бернабеу, він – плоть від плоті цього клубу. Кажуть, що двічі в одну річку ввійти неможливо. Зідану це вдалося спочатку в статусі гравця, а потім – і тренера. Як не склалася б його доля надалі, він назавжди залишиться легендарним футболістом Реала та таким же легендарним тренером.

Антон Федорців