Сьогодні головному тренеру "Волині" виповнюється 62 роки. "Футбол 24" зібрав кілька коментарів від людей, які безпосередньо перетиналися із Кварцом. Згадуємо цікаві епізоди і аналізуємо діяльність Віталія Володимировича.

Юрій Дячук-Ставицький, колишній член тренерського штабу "Волині":

- Я ніколи не відчував дискомфорту через "гострий язик" Кварцяного, або його звичку використовувати "міцне слівце". Знаєте, я теж за словом ніколи в кишеню не ліз. Мені досі пригадують фразу "зніміть труси - я подивлюся, чи є у вас яйця" (Сміється). Кварцяний - цікавий чоловік. Щирий, всебічно розвинений. Він може розмовляти на будь-які теми.

У жодному клубі, окрім "Волині", Кварцяний надовго не затримувався. "Волинь" - це його перша любов. "Волинь" - це його друга любов. "Волинь" - це його третя любов. Тут він, вочевидь, і закінчить тренерську кар'єру. Помітно, що без "Волині" Віталій Володимирович не уявляє свого життя.

Чи впорався би Кварцяний із збірною України? Можливо. Але я думаю, що він все ж залишиться вірний своїй "Волині".

Хотів би побажати йому міцного здоров'я. Коли тренеру за 60, то здоров'я виходить на перший план. Ну і фарту Кварцяному! Здоров'я та фарт - це два аспекти, без яких дуже важко у тренерській роботі.

Роман Толочко, півзахисник "Волині"-2002:

- Був один випадок. Грали ми у Запоріжжі, а після повернення у Луцьк Кварцяний заявив, що кількох гравців відрахує з команди. Я змушений був підходити до нього і просити за Федюкова та інших хлопців, хоч вони були старшими від мене. "Я так решил - и точка", - відрубав Кварцяний. Але наступного дня всі "штрафники" вже працювали на тренуванні. Просто Володимирович погарячкував у той вечір. Зайва імпульсивність - це його "мінус". Всі ми пам'ятаємо знамениті фрази, наприклад, про сербів, "яких американці не добомбардували". Це людей ображає.

Після роботи під керівництвом Мирона Маркевича мені було дуже незвично опинитися в тій атмосфері, яка панувала у "Волині". Чи абстрагувався я від матюків, якими "сипав" Кварцяний? Та ні, просто було дуже смішно. Іноді я реготав прямо у роздягальні. "Чого смієшся?" - накинувся якось Віталій Володимирович. "Бо смішно", - відповідаю. В принципі, між нами ніколи не було непорозумінь.

На мій погляд, Кварцяний - це тренер, який може себе реалізувати тільки у Луцьку. В інших клубах - "Динамо", "Шахтарі" чи "Карпатах" - його б не сприйняли з таким характером, манерами і принципами. Там інші люди, умови, середовище. А тут, у "Волині", він є господарем на своїй території. Має повний карт-бланш, підбираючи саме таких людей, якими може маніпулювати.

Іноді я й сам чув пропозиції від вболівальників, мовляв, давайте Кварцяного у збірну України - виграємо чемпіонат Європи, він швидко наведе порядок. Але, по-перше, у збірній зараз немає бардаку, там працюють досвідчені люди. По-друге, це думка лише окремих людей. Вона має право на існування, як і всі інші думки. Хтозна, як би поводився Кварцяний, очоливши "синьо-жовтих". Раптом би накинувся на четвертого суддю і дав йому копняка? А це удар по міжнародному іміджу.

Віталію Володимировичу бажаю здоров'я, адже упродовж стількох років перебування на "електричному стільці" його витрачено чимало. А ще - досягнень! У Кварцяного є багато задумів, тож нехай їх супроводжує реалізація.

Михайло Бурч, голкіпер "Волині" 1981-90, 1991-92, 1996-99:

- Кварцяного знаю з дитинства. У Володимировича мотивація - на першому місці. Для нього другого місця не існує, лише перше. Який би не був турнір - тільки перемога.

У нього кожне заняття було своєрідним. Пригадую, були ми якось на зборах - зима, Закарпаття. Провели контрольну гру, яка Кварцяному не сподобалася - хлопці недостатньо жорстко йшли в підкати. То наступне тренування він присвятив лише підкатам. Вода стояла по коліна, а ми відпрацьовували цей прийом. Весело було! Після такого уроку гравці йшли в підкати, як миленькі. Боялися, аби не повторилося таке тренування.

Кварцяний не завжди робив ставку на гренадерів. У нас різні за зростом гравці виступали. Це вже потім Кварц дещо змінив тренерські принципи. Донедавна "Волині" бракувало Віталія Володимировича, як мотиватора. Дем'яненко - хороший тактик, в цьому він не поступається Кварцяному. Але траплялися ігри, після яких команді хотілося дати кілька "підсрачників".

Богдан Шершун, захисник "Волині" 2013-14:

- Боюся, що не зможу здивувати вас жодною історією про Кварцяного. Усе вже давно стало хітами, потрапило на Ютуб. У мене з ним були нормальні, робочі стосунки. Мене він не зачіпав, а найбільше перепадало, звісно ж, молодим - Мемешеву, Немчанінову, Задерецькому. Різниці між українцями і легіонерами Кварцяний не робить. Критикував всіх, навіть Еріка - головну зірку команди. Щоправда, у відносинах з румуном тренер застосовував принцип "батога і пряника".

Хлопці на якісь імпульсивні атаки Кварцяного не ображалися - розуміли, з ким мають справу. Дисципліна в колективі була залізна. Навшпиньках ходили, коли з'являвся Володимирович. Завдяки Кварцяному "Волинь" досі залишається у вищій лізі, бо по суті це - рівень першої ліги. Він вибиває для хлопців гроші, старається, тримає усе на своїх плечах. Молодець!

Хочу побажати йому, звісно ж, здоров'я, а також терпіння. Все інше у нього, як в тренера, вже є.

Микола Павлов, екс-наставник "Іллічівця", минулоріч назвав Кварцяного "боягузом":

- Кварцяний - мій друг. Вітання йому великі! Але згадувати нічого не хочу. Зрештою, у нас з ним ще все попереду.

Олег Бабій, Футбол 24